Любомльський краєзнавчий музей

Історія

Відкриттю Любомльського краєзнавчого музею передувала велика пошукова, дослідницька робота місцевих краєзнавців, яка бере свій початок з кінця ХІХ століття. За сприяння обласного товариства краєзнавців, створеного в 1927 році, при гімназії в Любомлі працювали історичні гуртки і збирались експонати. Працівник Волинського музею Ян Фітцке був з експедицією у Любомлі і постійно тримав контакт з викладачами гімназії. Він передав на виставку у приватну Любомльську гімназію частину музейних експонатів.

Потім були кілька десятиліть затишшя в краєзнавчій роботі на території району. Поштовхом до пробудження інтересу до краєзнавства на початку 60-х років ХХ століття стала підготовка до випуску видання «Історії міст і сіл Волинської області». Почали вивчатись архіви, записуватись легенди, збирались експонати, статистичні дані. У школах почали створюватись історичні куточки. Але зібрані експонати не інвентаризувались, за них ніхто не відповідав, тому через деякий час через неправильне зберігання вони були знищені або розкрадені.

Вихід з цієї ситуації запропонував місцевий краєзнавець і вчитель історії Дмитро Олександрович Остапюк, який запропонував створити Любомльський районний краєзнавчий музей. 

Любомльський краєзнавчий музей був створений у 1973 році. Засновником і його першим директором став вчитель історії і невтомний краєзнавець Дмитро Остапюк. Любов до рідного краю і фанатична відданість історії сприяли тому, що йому було довірено зайнятись створенням музею наприкінці 60-х років. Проблема була в тому, що не було необхідного приміщення та й посаду музейного працівника тодішня влада відмовилась ввести в штат. Займаючись організацією музею Д.О.Остапюк періодично зараховувався на різні гуртківські посади в будинку піонерів, сільських  будинках  культури, планетарії.

У 1967 році в центрі Любомля було побудоване триповерхове приміщення і третій поверх вдалось виклопотати під краєзнавчий музей.

Дмитро Олександрович сам розробив ескізи вітрин, а науковці Волинського краєзнавчого музею Людмила Туліна та Олександра Нагорна надавали методичну допомогу в оформленні експозиції. У пошуках експонатів постійно проводились експедиції по населених пунктах району. Д.О.Остапюк налагодив зв’язки з Холмським музеєм (Польща). Він неодноразово їздив до Польщі, вивчав їх досвід і варіанти розміщення експозиції. Дирекція Холмського музею у 1970 році передала в дар Любомльському музею цінні експонати по мінералогії, стародруки, наукову літературу і фотонегативи із 350 сторінок Холмських гродських книг, ревізій Любомльського і Ратнівського староств з 1500 по 1580-ті роки, зроблених у Варшавському архіві. Перша неофіційна екскурсія в музеї була проведена 9 травня 1973 року для польської делегації, яка прибула на свято. А офіційне відкриття відбулося 28 травня 1973 року. Експозиція складалася з шести відділів: природи, археології, середньовіччя та етнографії, Великої Вітчизняної війни, післявоєнного періоду, інтернаціональної дружби.

Однак, штатних працівників музею так і не дали. Ці функції виконували секретарі товариства по охороні пам'яток історії та культури Є. Дибалюк, І. Шавловська, В. Савчук. Регулярно проводились екскурсії, музей поповнювався експонатами.  

В 1976 році Міністерство культури за зразкову роботу присвоїло Любомльському музею звання народного. Та уже з кінця 1970-х років, із переходом секретарів товариства охорони памяток історії та культури в інше приміщення, музей лишився без господаря і до 1989 року майже не працював. Лише періодично тут проводились екскурсії працівниками бібліотеки, відділу культури. За цей час пропала частина найцінніших експонатів, міль поїла багатий етнографічний матеріал.

З 1987 року за ініціативи завідуючого райвідділу культури В. Климовича в музеї розпочалося нове переоформлення експозиції. В цьому активно допомагали працівники Волинського краєзнавчого музею О. Ошуркевич, О. Вернидубов, художники В. Жупанюк, В. Бартошик, М. Цвид, О.Гапій, М. Дзей. І уже 19 липня 1989 року відбулося урочисте відкриття  музею. Однак, на цей час музей працював на добровільних засадах. Лише у лютому 1991 року було введено посаду завідуючого краєзнавчим музеєм, яким стала Т. Зінчук. На цей час музей мав лише 724 експонати основного фонду. 

Регулярно почали проводитись екскурсії, почали практикувати тематичні виставки.

У 1993 році музей одержав статус державного, а на посаду директора було призначено Олександра Дмитровича Остапюка – сина відомого краєзнавця. Постійно переймаючи науку від батька, Олександр Остапюк рано почав займатись краєзнавством, колекціонуванням. Ним передано у фонди музею велика археологічна, нумізматична колекції, багато документів.  Музей під керівництвом О. Остапюка став чи не єдиним сховищем пам’яток матеріальної та духовної культури краю.

Протягом року музей відвідує до 5-7 тисяч чоловік, серед них, зокрема, й іноземні делегації із США, Ізраїлю, Канади, Аргентини, Німеччини, Польщі, Росії, Білорусі та інших держав.

Значні поповнення до музейних фондів надійшли з Ягодинської митниці, райсуду, окремих дарувальників тощо. На сьогодні в музеї понад 21 тисяча експонатів основного фонду, більше 4 тисяч - допоміжного.

Заклад має такі відділи:

- природи;

- археології;

- середньовіччя;

- новітньої історії.

Значними є колекції музею з археології, зібрання нумізматики, фалеристики, іконопису, стародруків та предметів народного побуту й етнографії. В музеї також представлено матеріали про відомих людей, уродженців міста Любомль і Любомльського району: теолога Северина Любомльчика, владоможців Любомльщини — гетьманів Івана Виговського, Павла Тетері, Дмитра Вишневецького і Ксаверія Браницького. Створено фонди відомих людей краю -  артистки Наталії Ужвій, краєзнавця Д. Остапюка, дисидента Д. Шумука, письменників і поетів — Ларису Черкашину, Ростислава Братуня, Власа Мизинця, Василя Гея, Володимира Лиса. 

За час своєї діяльності музей тричі проводив переоформлення експозиції, у виставковому залі загалом проведено понад 60 виставок. Колективом музейного закладу організовано ряд археологічних розвідок у місті Любомль, по Любомльському районі. Музеєм локалізовано місце літописного м. Угровськ, де протягом 1996-1997, 1999 році проводилися археологічні розкопки. Працівники музею беруть участь в більшості краєзнавчих конференціях, публікують статті в наукових збірниках. Проведено дві обласні науково-практичні краєзнавчі конференції у 2001 та 2007 роках. 

Музей, об’єднавши навколо себе краєзнавців, шанувальників історії, робить усе, щоб віднайти, зберегти і вивчити пам’ятки минулого, знайомити громадськість із невідомими або незаслужено забутими сторінками нашої історії.