Форма входу

Пошук

Календар

«  Грудень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
293031

Архів записів

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Четвер, 28.03.2024, 13:50
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Любомльський краєзнавчий музей

Головна » 2014 » Грудень » 18 » ВИСТАВКА «ОДЕРЖИМИЙ ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОГО КРАЮ»
18:21
ВИСТАВКА «ОДЕРЖИМИЙ ЛЮБОВ’Ю ДО РІДНОГО КРАЮ»
17 грудня 2014 року у Любомльському краєзнавчому музеї відбулося відкриття виставки, присвяченої 100-річчю від дня народження засновника музею Дмитра Остапюка. 100 років Дмитру Остапюку виповнилося 20 листопада цього року. Вшанування світлої пам'яті сподвижника, відданого сина своєї землі, людини, яка щиро трудилася у царині історії, зокрема краєзнавства, організатора музейництва на Любомльщині проводилось під гаслом «Одержимий любов’ю до рідного краю». Навіть загальні факти його біографії є більш, ніж промовистими. Дмитро Олександрович Остапюк — відомий волинський краєзнавець, активіст пам’яткоохоронної справи, вчитель історії, дослідник археологічних пам’яток, організатор і активіст музейництва на теренах Любомльського району. Зібрав одну із унікальних музейних колекцій, яка сьогодні не втратила свого значення і є вагомим джерелом для наукових досліджень. Народився наш видатний земляк 20 листопада 1914 року в селі Висоцьк Бережецької волості Володимир-Волинського повіту (тепер — село Висоцьк Штунської сільської ради Любомльського району) в бідній селянській родині. У 1922 р. Дмитро почав ходити в Висоцьку загальну школу. Закінчивши в 1929 р. школу, хлопець пішов у найми. В 1934 році вдалося влаштуватись землекопом на меліорації річки Неретви. На початку 1930-х років познайомився з підпільниками КПЗУ. Перейнявши їхній світогляд, у своєму і сусідніх селах Дмитро Остапюк організував декілька трійок КПЗУ. 1935 року був уже секретарем підпільного осередку в с. Висоцьк і водночас членом підпільного райкому, що знаходився в с. Штунь. Почались переслідування дефензиви. У 1936 р. Дмитра Остапюка мали забрати в польську армію, але після декількох арештів і допитів він був знову затриманий за розповсюдження підпільної літератури і листівок серед селян і в 1937 р. засуджений польським судом на п’ять років політув’язнення з позбавленням всіх прав на вісім років. Під час слідства сидів у Ковельській тюрмі, а після вироку Любомльського суду аж до 1939 р. відбував покарання в Польщі у м. Короново. Коли в 1939 р. фашистська Німеччина напала на Польщу, тюремна адміністрація і сторожа послабили охорону. Політв’язні розбили в’язницю, і Дмитро Остапюк повернувся додому. Після приходу Червоної Армії був обраний секретарем Висоцької сільської Ради, потім – секретарем Бережецького волосного виконавчого комітету. Працював начальником лісодільниці в с. Сьомаки Маціївського району. З початком війни був в евакуації, потім з 1941 року – на фронті. Після важкого поранення у 1942 році тривалий час лікувався. В жовтні 1944 року повернувся на фронт. 1945 року Дмитро Остапюк демобілізований з лав Червоної Армії і оселяється у місті Любомлі. Працював начальником планової комісії райвиконкому, направлений у Львівську партійну дворічну школу, де навчається з 1947 по 1949 рік. З 1949 по 1952 рік – голова Ратнівського райвиконкому. Очолював різні господарські установи в Олиці, Любомлі. Згодом працює на посаді директора Висоцької 7-річної школи, викладає історію. Звідси й розпочався шлях краєзнавця Дмитра Остапюка. Згодом переїхав у Любомль на посаду директора кінотеатру. Щоб мати можливість їздити по району, працював уповноваженим «Вторчормету». Об’їздив усі села району, збирав і замальовував експонати. До речі, мав великі здібності до малювання. Зібравши особисту колекцію цікавих речей, прийшов до висновку, що ці речі повинні бачити всі жителі району. Так і зародилася думка про створення краєзнавчого музею в Любомлі. У 1962 р. Дмитро Остапюк був призначений завідувачем Любомльського планетарію, де мав більше можливості займатися вивченням історії рідного краю. Потім керував історико-краєзнавчим гуртком та гуртком астрономії в тодішньому Будинку піонерів. З 1964 по 1969 р. викладає історію в Любомльській середній школі №1. Йому вдалося пробудити в учнів інтерес до історії, а головне – палку любов до тої місцини, де вони народилися і жили. Свої уроки він постійно поєднував з екскурсіями по місту; часто організовував з учнями археологічні розкопки на території колишнього замку, водив їх на городище. Деякі учні через двадцять років після закінчення школи писали йому листи, заходили до нього, щоб подякувати за науку і приділену велику увагу до їхніх юних сердець. З початку 1960-х років Дмитро Остапюк, опрацьовуючи матеріали архівів Луцька і Львова, склав велику картотеку історичних довідок. Почав клопотатися про необхідність створення краєзнавчого музею, але цього разу не досяг мети. Проте, не гаючи часу, пише історію Любомля – у нього була мрія створити книгу про це місто, і над нею він працював тривалий час. Щоб зберегти історію для нащадків, він запропонував створити Любомльський краєзнавчий музей. У той час у Дмитра Олександровича вже була приватна колекція з археології, нумізматики, письмових документів. Ним вже була зібрана непогана колекція кам’яних знарядь праці. Було багато й інших експонатів, які він збирав протягом кількох десятиліть, об’їздивши всі села району. Любов до рідного краю і фанатична відданість історії сприяли тому, що йому було довірено зайнятись створенням музею наприкінці 1960-х років. У 1970 році в центрі Любомля було побудоване триповерхове приміщення, і третій поверх вдалось виклопотати під краєзнавчий музей. Дмитро Остапюк витрачав час на придбання меблів у приміщення музею. Особисто складав проекти вітрин і замовляв їх в організаціях. Їздив по інших музеях з метою перейняття досвіду оформлення залів. Налагоджував зв’язки з Холмським регіональним музеєм у Польщі і вирішив оформляти експозицію за їхнім зразком. Велику допомогу в наукових консультаціях по оформленню експозиції надали працівники Волинського краєзнавчого музею. Постійно спілкувався з відомими волинськими краєзнавцями Г. Гуртовим, Ковальським, Лаховським та ін. На той час працівники Холмського музею подарували Любомльському музею багато цікавих експонатів. Місцеві жителі також почали приносити речі. Здавалося, все йде добре, але нагадували про себе тюремне ув’язнення, поранення на фронті, погіршення відносин з ідеологічними працівниками району. Дмитро Остапюк робив усе надійно, у всьому любив порядок. А тут виявилося, що є план і його треба виконувати швидко і без належного детального обдумування. І він змушений був розрахуватися з роботи. Перша неофіційна екскурсія в музеї була проведена 9 травня 1973 року для польської делегації, яка прибула на свято. Музей був офіційно урочисто відкритий 28 травня 1973 р. У день відкриття музею Дмитро Остапюк зробив приємний запис у книзі відгуків. Але й після того, як Дмитро Олександрович залишив музей, він не покинув краєзнавчої роботи: зібрав цікаву бібліотеку; продовжував займатися нумізматикою і філателією; постійно шукав історичні матеріали про місто і район. Хоч стан здоров’я Дмитра Остапюка значно погіршувався, не було вже можливості їздити до архівів, закінчити книгу про Любомль, він все-таки вірив, що вона буде написана, прийде до молодого покоління і продовжить його справу. Помер відданий краєзнавець 24 липня 1984 року. Похований на місцевому кладовищі. Вступне слово на початку заходу мовив директор краєзнавчого музею Олександр Остапюк, син засновника музею. Олександр Дмитрович представив гостей і провів першу екскурсію виставкою. Ведучі – працівники музею, – Юлія Демидюк та Тетяна Згоранець ознайомили гостей із фактами біографії та діяльності Дмитра Олександровича. Опісля усі відвідувачі переглянули відеофільм, що складався зі слайдів документів та фото, які висвітлюють життя і роботу Дмитра Остапюка. Із поважних гостей на святі з промовою виступили: директор Волинського краєзнавчого музею Анатолій Силюк, голова Любомльської районної ради Микола Сушик, міський голова м. Любомль Роман Ющук, начальник районного відділу освіти Василь Стрільчук, начальник районного відділу юстиції Віктор Фельмецгер, підприємець із с. Згорани Микола Кузьмич, начальник РЕС, земляк Володимир Остапюка, а також представники громадськості, які особисто були знайомі зі відомим земляком і мали можливість разом працювати деякий час, зокрема, це жителі м. Любомль – Євген Дибалюк та Андрій Богачевський. Виставка експонуватиметься протягом місяця. Запрошуємо всіх бажаючих торкнутися душею до цікавої минувшини нашого краю, у якій надзвичайно помітною і значимою є неординарна особистість Дмитра Олександровича Остапюка.
Переглядів: 763 | Додав: музей | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: